ЦЕНТР МОВНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ

Загальна інформація

Статті:

Мова, як інженерна галузь. Спроба пошуку стратегії розвитку та точки початку експансії. (Владислав Бургонський)

29 КВІТНЯ 1999 року на засіданні дискусійного клубу "Україна: вибір моделей розвитку" наукового товариства "Гуманітарна колегія" було оголошено про створення в якості підрозділа товариства Центру сприяння творенню термінології. Засновниками центру виступили члени товариства Владислав БУРГОНСЬКИЙ та Ярослав КОХАН. Було оголошено, що:

Мета Центру:

— всіляко сприяти:

• творенню й розвитку сучасної української термінології,

• розширенню й поглибленню зв’язків між сферами спеціально-термінологічного та літературного мовлення,

— вносити посильний вклад в інтелектуалізацію мовлення всіх груп інтелігенції.

Завдання Центру:

• неперервно збирати якнайповнішу інформацію про актуальний стан термінологічних набутків та пошуків в Україні;

• відслідковувати нові термінологічні пропозиції й оперативно поширювати інформацію про них серед фахівців;

• розробити й сприяти поширенню адекватного комплексного підходу до творення термінології;

• ініціювати й організовувати термінологічні дискусії між фахівцями, провокувати розширення контактів між ученими на ґрунті розв’язання мовних проблем;

• періодично публікувати накопичений матеріал про актуальний стан розвитку термінології в Україні, нові термінологічні пропозиції, окремі видки внормування, позиції державних органів з контролю за станом термінології; виносити на розгляд громадськості аналіз зібраних матеріалів і пропозиції Центру.

в 2000 р. Центр перейменовано на Центр мовної інженерії.

Центр є неформальним громадським об’єднанням що спрямовує свої зусилля на пошук та підтримку перспективних ініціатив з розвитку та удосконалення української мови.

Владислав Бургонський

Мова, як інженерна галузь. Спроба пошуку стратегії розвитку та точки початку експансії.

В якості пізрозділу наукового товариства "Гуманітарна колегія", навесні цього року нами було створено Центр сприяння розвитку мови та творенню термінології. За мету Центр поставив собі такі завдання — всіляко сприяти творенню і розвитку сучасної української термінології; розширенню і поглибленню зв’язків між сферами спеціально-термінологічного та літературного мовлення; — вносити посильний внесок в інтелектуалізацію мовлення всіх груп інтелігенції. Метою цієї статті є ознайомлення вас із позицією засновників Центру, нашими наробками, із точкою зору щодо підходу до мови з позиції інженерії. Автор не є професійним (тобто дипломованим) мовознавцем і не претендує на істинність в останній інстанції. Більше того метою є саме провокація ( і не тільки мовознавців) на роздуми, висловлення власної думки, дію — тобто на долучення до процесу ...

Після відновлення Україною незалежності і початку чергового процесу доростання української мови до рівня державної постали нові ситуаційні задачі, які на наш погляд потребують зміни концепції підходу до мови як до системи. Що є мова? Мова — соціальний засіб зберігання та передачі інформаціі, один із засобів управління людською поведінкою. Реалізується через мовлення. (СЭС 1979р.) Мовою послугується окреме об’єднання (сукупність) людей, що називається нацією, народом, племенем і тп. Її, тобто сукупність, об’єднує спільність території, економічних зв’язків, особливостей культури та харатеру (менталітет). Завданням кожного такого об’єднання є взаємодопомога, захист та якомога повніше задоволення потреб та інтересів кожного з членів. Стратегічною метою спільноти, як і будь-якого організму є виживання, тобто створення якнайкращих умов для себе і нащадків для збереження. Об"єднання знаходиться в конкурентній взаємодії з іншими подібними до нього об"єднаннями,що мають такі самі мету і завдання. Одже, якщо мова — засіб зберігання та передачі інформаціі, один із засобів управління людською поведінкою, то вона є важливим стратегічним чинником, в певному розумінні різновидом зброї, часто потужнішим за гармати і танки. Якісність, влучність, стислість, широта вибору дозволяють гірше чи ліпше зберігати та передавати інформацію в спільноті, а також бути підґрунтям для ідейної та політичної експансії (сучасним прикладом є популяризація англійської мови в світі, історичними — пассіонарні хвилі санскриту, грецької, арабської, французької мов та ін). Або бути додатковою причиною відмови від традиційних ціннісних орієнтирів на користь розвинутіших та зовнішньо привабливіших систем (Ірландія, Мексика та Південна Америка, в значній мірі більшість постсовітських країн та ін.). З іншого боку, як засіб управління людською поведінкою, мова змінює світогляд, акценти поведінки, як окремої людини так і цілої громади (дивись роздуми Оруела вустами героїв, щодо "нової" та "старої" англійських мов в його творі "1984"). Інколи наявність чи відсутність в мові певного поняття чи терміна може спричинити до прискорення чи навпаки гальмування розвитку цілих галузей (німецька філософська школа). Тобто піклування і постійна увага до розвитку мови, як системи є одною з важливих передумов виживання спільноти.

Яке ж ставлення до мови в нашій спільноті? Домінують два підходи. Перший. "Гарна, солов’їна, замріяна, ідеальна та незаймана від початку створення ". (наприклад "російсько-український словник" в цій інтерпритації звучатиме як "собачо-солов"їний тлумачник"). Будь-які спроби покращення відмітаються, не стільки як непотрібні (необхідність взагалі не розглядається як така), а як Спроби Зазіхання На Святиню. Другий. "Хохляцький діалект, зіпсована польською російська (або навпаки в залежності від особистих уподобань) без історичної перспективи". Покращення, зрозуміло з означення, безсенсне. Видно, що обидва підходи не є конструктивними, кожний по своєму шкідливий, причому який з них гірше визначити складно. Особисто я гіршим вважаю перший, бо вводить в тупик будь-який діалог ще до початку.

Тепер підхід, який має бути!

Гасло: Немає кращої мови окрім української, інші існують тільки задля ліпшого відтінення її.

Мета: Українська — найзручніша мова в світі.

Ідеологія: Інженерія мови. Мова, як будь-яка інженерна галузь потребує і вимагає постійної свідомої уваги, роботи, вкладання зусиль та коштів для свого покращення. Інакше стагнація, тупік, невідповідність плинним умовам, і як наслідок постійне відставання.

Концепція: Наша мова не краща і не гірша за інші. Як кожна має свої переваги і вади. Переваги треба плекати і розвивати без надмірного самозахоплення, вади — викорінювати без зайвого самокопання. На конкретному історичному етапі розвалу ціннісних орієнтирів попередньої епохи треба не допустити деградації, а надалі тримати експансіоністський напрямок на інтелектуалізацію мовлення.

Конкретика: Мовний проект під гаслом "Вкрав — сиди тихо і радій" з поступовим переходом до роботи під гаслом "Почув гарне — запам’ятай і розвивай". В сучасній українській мові, як літературній так і науковій відсутні багато слів, понять, означень та виразів, що потрібні для нормального сучасного мовлення але існують в інших, розвинутіших мовних системах. Зараз їхня відсутність компенсується додатковими поясненнями; складними, часто штучними побудовами; значення стає зрозумілим за контекстом, або взагалі не розрізняється від близьких понять (наприклад: російські ум-разум-рассудок; український відповідник один — розум). Ми створили і поповнюємо "словничок-списочок" слів російської мови, що активно вживаються в мовленні і не мають прямих українських відповідників. Схема побудови списку: 1. Слово (термін, поняття, вислів) з мови-реципієнта із українською вимовою (де треба). 2. Пояснення значення ( розрізнення кількох значень) та мотивація необхідності запозиченя . 3. Пропозиції українських відповідників. Приклади: 1 2 3 сновидение потрібне як термін "не сон" відповідник відсутній; можливе пряме запозичення заблуждаться відсутєблизьке- помилятись бегущая строка — отвес прилад висок недотрога — по видимому певність без наполягання на остаточності 1. мабуть (більша непевність), певно;2. наскільки можна судити;3. як видається. Це вибірка, щоб мати загальне уявлення про проблему. Наші спостереження за мовними змінами вже на протязі кількох років сповнюють нас надією на те, що в суспільстві все ж перемагає прагматична позиція і такі слова, як обиватель, достоїнство, трепетно та деякі інші вже є українськими без істероїдного галасу, з чим вас і себе вітаємо. За час наших пошуків і роздумів ми віднайшли і прагнемо відродити кілька вдалих відповідників, наприклад, історичний український відповідник до російського слова "ущербный(-ость)" - ´анджовитий(-овитість) та пропонуємо свій погляд на розрізнення поняття "частный" в розумінні "не окремий" (наприклад — випадок; термін активно використовується в математиці, логіці та ін.) наша пропозиція — "частинний". Повний текст словника із коментарями та пропозиціями ви можете знайти на нашому сайті в І-неті (що на момент написання статті знаходиться в процесі створення), там же ви можете висловити свої погляди і пропозиції. Для створення подібного списку необхідним є досконале знання мови-реципієнта, коли досягається розрізнення тонких відмінностей в значеннях слів (ми суть справжні наддніпрянці можемо похвалитись таким тільки щодо російської...). Плануємо зв"язатись з українськими діаспорами в різних країнах для створення таких списків відносно мов цих країн. Оскільки зараз світовими, а отже тими, що формують моду і напрямок світового розвитку є англійська, французька та кілька інших, доцільним, на наш погляд, є створення подібних списків саме відносно цих мов. Метою цього є підготовка до майбутніх змін в світогляді, культурі, а отже і мові, яких нам так чи інакше не обминути. Готуватись попередньо, на наш погляд, розумніше і дешевше, ніж потім знову відстаючи, спізнюватись і кусати лікті від досади (навіть якщо при підготовці ми в дечому і перебдимо ). Не треба однак вередувати, і варто використати надбання, не тільки світових, модотворчих монстрів, а також мов близьких до нас за психологією та проблемами (польська, чеська, мови деяких інших постколоніальних країн). Стратегічно принциповим, на наш погляд, є не віднайдення окремого відповідника чи запозичення певного терміна, це є питання дрібно-тактичні, принциповим є зміна ставлення до мови в українському суспільстві. Наш центр не прагне керувати, насаджувати чи щось агресивно впроваджувати. Ми лиш є полігоном задля апробації пропозицій, змін, обміну між зацікавленими і точкою початку експансії. Ні в якому разі ми не закликаємо позбуватись іншомовних слів з породженням побудов на кшталт "Самопер попер до мордописні" чи навпаки бігти за запозиченнями і зайве засмічувати мову де треба і де не треба — "...пацюки, пардон кріси... ". Ми ставимо перед собою такі завдання : неперервно збирати якнайповнішу інформацію про актуальний стан термінологічних набутків та пошуків в Україні та світі; відслідковувати нові термінологічні пропозиції й оперативно поширювати інформацію про них серед фахівців; розробити й сприяти поширенню адекватного комплексного підходу до творення термінології; ініціювати й організовувати термінологічні дискусії між фахівцями, провокувати розширення контактів між ученими на ґрунті розв’язання мовних проблем; періодично публікувати накопичений матеріал про актуальний стан розвитку термінології в Україні, нові термінологічні пропозиції, окремі та частинні випадки внормовування, позиції державних органів з контролю за станом термінології; виносити на розгляд громадськості аналіз зібраних матеріалів і пропозиції Центру.

У другій частині статті від загальних питань мовної проблематики перейдемо до конкретно-фахових аспектів (нефахівцям може бути цікавою пропонована принципова схема процесу аналізу і мотивації термінопобудови).

Процес повзучої українізації докотився до медицини. Зараз зукраїнізовано біля 30-40% поточної медичної документації, чверть довідникової літератури та від 20 до 70% об’єму програм вищих та середніх навчальних закладів, в залежності від регіону. Це є пристойним досягненням для консервативної, переважно російськомовної галузі. Нові проблеми, що повстають, пов’язані переважно, з одного боку, із неготовністю самої української мови адекватно замінити російську — відсутність сталої традиції, нерозвинутість термінологічної бази, з іншого — технологічною відсталістю галузі, звідки — потреба постійних запозичень ззовні і перекладів, як наслідок психологічна вторинність та спротив частини медиків. До того ж активізувались радикали-пуристи, що виступають за повну відмову від будь-чого на дух подібного із російським. (Слід згадати тут також загальноукраїнську проблему відсутності україномовного середовища, яке б розчиняло і сприяло переходу). Джерелами створення терміна в медицині є : 1. слова із загальної мови та народні назви; 2. інтернаціоналізми; 3. запозичення; 4. новотвори та сполучення слів. Процес творення терміну має гармонійно поєднати використання власних засобів із запозиченнями з інших мов. Головним при створенні терміну є якнайкраще, повніше висвітлення ним того процесу, поняття, явища чи поняття, яке він має характеризувати, відповідність йому, та легкість створення на його основі мовного куща для означення близьких та похідних понять. При використанні для створення терміну слова із літературної мови важливою є його семантична орієнтованість, тобто підбір в якості терміну слова семантично близького до означуваного ним процесу чи явища (найкраще семантично позитивно орієнтованого). Звичайно бажаним є якомога повніше використання власних засобів вираження без залучення іншомовних понять, але це треба робити виваженно, без поспіху, щоб уникнути зайвих клопотів і непорозумінь при спілкуванні між частинами країни, з різним історико-географічним потягом та поколіннями фахівців, що сформувались в різні періоди.

Як приклад пропоную власний погляд на питання означення поняття "боротьба із болем в медицині". Класичним означенням є відгрецький термін "анестезія". Анестезія (грецьке) : an — заперечна частка, aisthesis — відчуття, чуття. При прямому перекладі виходить "позбавлення чуття", "знечулення". Термін анестезія самостійно не використовується, а поділяється на два щляхом додавання прийменників місцева та загальна і визначається за медичним словником як: Анестезія місцева — штучно викликане пригнічення больової чутливості, яке забезпечується блокуванням периферичної нервової системи (російський відповідник — "местное обезболивание"). Анестезія загальна (синонім "наркоз" грецьк. "narke" — сон, зціпеніння) — штучно викликаний стан загального відключення свідомості пригніченням рефлекторних функцій та реакцій на зовнішні подразники; дозволяє виконання оперативних втручань з повною амнезією періода операції без небажних наслідків для організму (російський відповідник — "общее обезболивание"). Виходить, що термін "анестезія місцева" не відповідає реальному змісту маніпуляції та її наслідкам — бо виключається не вся чутливість, як виходить з терміну, а тільки її больовий компонент. Українським відповідником є " знеболювання", він: • вірно висвітлює зміст поняття — "позбавлення саме болю"; • уможливлює пряме розрізнення процесу і наслідку - "знеболювання", "знеболення", що не є можливе при використанні грецького терміну та в російській мові; • є органічним для мови та дозволяє легко будувати похідні (місцевий анестетик - знеболювач); • коротший, бо дозволяє позбутись зайвого прийменника "загальний" - знеболення можливе лише місцеве; • семантично позитивний, щодо вихідного слова розмовної мови. В літературі, особливо західної України, часто використовують інший відповідник "знечулення(-ювання)", що є зукраїнізованою формою польського "znieczulenie". Цей термін був розроблений і введений поляками на початку ХХ століття в період активного розроблення національної термінології, як відповідник до грецького "anaesthesia" на тогочасному рівні розуміння процесу і не відповідає сучасному, про що вже зазначено вище. Щодо терміна "анестезія загальна (наркоз)", то він якраз не може бути замінений на побудову типу "загальне знеболення(-ювання)", бо тут йдеться, з означення, саме про відключення чутливості. Можливо саме тут і буде доцільним використання терміну "знечулення(-лювання)", що дозволить • розвести близькі за метою, але різні за підходом техніко-біохіміо-фізіологічні маніпуляції; • розрізнити дію з наслідком; • зніме потребу в прийменниках; • використає надбання західноукраїнців, чим певно сильно потішить їхній гонор. Хоча значну складність створить те, що існуючи паралельно, терміни "анестезія загальна" та "наркоз" встигли утворити похідні, що закріпились - наркотизатор, анестезіолог, анестезистка та кілька інших, що необхідно врахувати при виробленні підходу. Засновники Центру:

19.10.1999 року, КИЇВ

Владислав Бургонський тел.269-39-64, тел/факс 235-14-92 e-mail: dima@ztri.ntu-kpi.kiev.ua (for Vlad)